Утеплення огороджуючих конструкцій житлового будови передбачає укладання декількох захисних шарів. Функція теплоізолятора зрозуміла всім, а ось навіщо потрібна пароізоляція для стін дерев’яного будинку, знає не кожен. Багато хто навіть не замислюються про необхідність її пристрою, в результаті чого вологі пари повітря, що утворюються всередині приміщень в процесі життєдіяльності людини, протягом довгого часу осідають в утеплювачі або деревині. Накопичується волога призводить до структурного руйнування матеріалів і зниження їх експлуатаційних якостей.
Зміст статті (Содержание)
Потреба в пароізоляції
Пари вологи є навіть у, здавалося б, абсолютно сухому приміщенні. Вони виділяються при диханні людини і поливі кімнатних рослин, під час прання і приготування їжі, в процесі миття посуду і прасування білизни. Через «дихаючі» дерев’яні стіни відбувається природний повітро – і вологообмін. Але як тільки на зовнішні або внутрішні поверхні буде накладено утеплювач, процес стане практично неконтрольованим з-за того, що матеріали мають різні характеристики з прохідності крізь них вологої пари. В цьому випадку важко буває відповісти на запитання, де саме осяде надлишок вологи, не знайшовши для себе ніякого виходу. Якщо в утеплювачі, то про якісної теплоізоляції будинку можна буде забути. Якщо ж в товщі дерев’яних стін, то рано чи пізно деревину почнуть руйнувати найголовніші її вороги – грибок, цвіль і гниль. Крім того, брус або колоду при зміні вологості навколишнього атмосфери будуть змінюватися в розмірах, набухаючи, то ссыхаясь. Для природного матеріалу це загрожує утворенням тріщин.
На парообмен почали звертати увагу тільки після появи енергозберігаючих технологій.
Слід зазначити, що не усі дерев’яні будинки потребують пароізоляції стін. Рішення залежить від конкретних умов і матеріалу виготовлення утеплювача. Для мінеральної вати, чудово вбирає вологу і втрачає при цьому свою форму і теплозахисні властивості, без пароізоляційного шару не обійтися. А при використанні в обшивці стін пінопласту, від такої прошарку можна відмовитися. Але все досить індивідуально.
Матеріали для пароізоляції
Утеплення дерев’яних стін рекомендується робити зовні.
- По-перше, це дозволяє вберегтися від появи парникового ефекту. Деревина продовжить «дихати», створюючи комфортний режим проживання.
- По-друге, збережеться природна привабливість поверхностностей натурального матеріалу – бруса або колоди.
- По-третє, корисна площа не зміниться, що важливо для невеликих за розмірами будівель;
- По-четверте, самі стіни залишаться на холоді, тому не будуть досить ефективно використовуватися в процесі утеплення.
У певних ситуаціях зупиняються на пристрої теплоізоляції з внутрішньої сторони стін.
В залежності від умов і варіанти розташування утеплювача, пароізоляція для стін дерев’яного будинку виконується із наступних матеріалів:
- звичайною або армованої поліетиленової плівки – дешевий, але не кращий варіант захисту, так як може створювати парниковий ефект. Самостійне перфорування призводить до утворення дірок, крізь які пари вологи будуть безконтрольно рухатись в обох напрямках;
- мембранної (дифузійної) плівки – спеціальні отвори пропускають пар лише в одну сторону і не допускають проникнення вологи у зворотному напрямку. Щоб при укладанні полотен не сталася плутанина, виробники наносять на провідну повітря поверхню спеціальні мітки;
- антиконденсатної мембрани – має всмоктуючий вологу шар, виконаний з нетканого волокна. Використовується в якості внутрішнього паробар’єра;
- фольгованих матеріалів – пароізоляція і утеплення одночасно. Найчастіше застосовується при обробці лазень, саун, ванних кімнат. Відбивну поверхню повертають у бік внутрішніх приміщень, щоб теплові хвилі не виходили за межі стін.
Нерідко пароізоляційні матеріали плутають з гідроізоляційними, тому перед покупкою слід уточнити їх призначення.
Укладання пароізоляції зсередини
З боку приміщення монтується решетування з дощок, між якими розміщують утеплювач. На нього укладається пароізоляційна мембрана і кріпиться до дерев’яних брусків скобами за допомогою степлера або цвяхами з широкими капелюшками. Плівка не повинна провисати, інакше парозащита утеплювача виявиться мало ефективною.
Далі з невеликих рейок товщиною близько трьох-чотирьох сантиметрів встановлюють контррейки. Їх товщина буде визначати розмір вентиляційного зазору. Потім монтують вибраний варіант обшивки стін.
Укладання пароізоляції з боку фасаду
Стіни дерев’яного зрубу обтягують пароізоляційною мембраною. При цьому необхідно переконатися в правильній орієнтації сторін плівки. Вона вказується на самому полотні. Функцію вентиляційних проходів тут будуть виконувати зазори між сусідніми вінцями.
Якщо стіни викладені з бруса або лафета, то спочатку слід змонтувати решетування з рейок невеликого перерізу. Саме вони забезпечать вентиляційний зазор. На них фіксують пароізоляційну плівку.
Далі в обох випадках по мембрані встановлюють обрешітку. У заглиблення щільно закладають утеплювач і закривають його шаром гідроізоляції. Лише після цього приступають до остаточної обробки фасаду.
Завантаження...
